Всеукраїнський турнір юних економістів у Миколаєві. Сага четверта.

28 жовтня. Вечір-ніч.
Дізнаємось, що у півфіналі будем грати із волинською "Вістою" та миколаєвським "Тріумфом".
Суперники не прості, виграти у них - задача не з найлегших. "Західноукраїнське дербі" - назвав нашу групу широко відомий у вузьких колах Олексій Юхта (ми думаєм - Миколаїв радий, що він на заході України). Із "Вістою" ми грали у останньому чвертьфіналі, і у цій грі використали свої законні відмови. Що ж, на 99% знаємо, які питання нам запропонують доповідати волиняни. Готуємось.

29 жовтня. Ранок (який рідко буває добрий).
Плентаємось в аудиторію, яка на цей день стане нашим полем бою.

Приємно бачити, що ведучою у нас на півфіналі буде панна Єлизавета Вовченко (заснути не дасть, водички вцідить у разі потреби - для журі, а може і для гравців).

На опонуванні ми черговий раз запропонували нами підступно складене питання про ринок освітніх послуг, яке всі (особливо експерт-консультант) критикували за його неекономічність, і яке допомогло нам виграти обласний турнір.

Перше коло півфіналу усі команди пройшли досить рівно (розрив в межах 1 балу). Волиняни випередили нас на кілька десятих. Наша команда вперше (і на щастя - востаннє) в цьому турнірі побачила одиноких 7 балів (а то ми вже носа задерли - треба зійти на грішну землю). Хоча треба зазначити, що журі досить компетентно оцінили гравців і прокоментували нашу гру.
Друге коло півфіналу ми грали уже із іншим складом журі.
Після грунтовно поданої та вміло захищеної доповіді "Тріумфу" керівник нашої команди уже вирішив, що нарешті цю ніч він виспиться і не прийдеться знову готувати команду.
За жеребкуванням ми доповідали в цьому раунді останні. Ха, волиняни клюнули і запропонували нам питання, від якого ми свідомо відмовились на чвертьфіналі.

Оцінки за доповідь ми також отримали... оригінальні: чотири 10 та три 8.
Результат - ми поступились "Тріумфу" і у фіналі повинна грати ця дійсно сильна команда...
Але вони із власних форс-мажорних обставин відмовляються. Чи приймуть їхню відмову? Скільки команд буде грати у фіналі? Кілька годин невідомості - і вердикт журі: нам пропонують грати у фіналі.
Керівник нашої команди зрозумів, якщо він відмовиться, додому може не доїхати... з командою разом.
Перед командою постає завдання - ГІДНО зіграти у фіналі, тому що багато хто скаже - вони там випадкові.
Хоча питання для фіналу уже півроку як відомі, хоча у команди і є готові доповіді, але це все піддається сумніву і знову, НЕ СОРОМЛЯЧИСЬ ЦЬОГО, використовуємо допомогу наших друзів, і уже колишніх суперників. Хтось надає техніку, хтось доступ до інтернету, хтось усі ресурси разом взяті (рідна "Альфа"). А керівники дніпропетровського "Факелу" беруть в оборот Васю Стрипу і проводять економічний лікбез. В результаті його доповідь на 50%, а може і більше стає "факельною", залишивши нашу "фірмову" структуру та "КВНівські" прийоми.
Інші члени команди також поповнюють багаж по своїх питаннях: хтось на повну силу, а хтось лише з метою пофліртувати з "гарними хлопцями", яких не встигав відганяти "нехороший" керівник. Деякі доповіді компонуємо наново, бракуємо зміни і повертаємось до стартових.
Так чи інакше, але переформатовані і свіжо надруковані (на принтері знову ж дніпропетровського "Факелу") доповіді та презентації майже опівночі дають можливість команді приділити увагу базовій потребі - сну.
Ну, так собі керівник надіявся.
Зранку нас чекав ФІНАЛ.
ДАЛІ БУДЕ.