Зустрів нас Миколаїв мрякою, сирістю та оголошенням стюардеси (чи як її звати в Миколаєві), що нас чекають біля довідкового бюро. Привітних господарок ми впізнали зразу (мабуть через оголошення, котре вони тримали в руках). Через хвильку часу ми уже їхали величезним неопланом до місця нашого перебування на час змагань.
Дякуючи Олені Миколаївні, члену журі із Білої Церкви, колишній жительці Миколаєва та нашій попутниці, ми не сумували і отримали багато інформації про чудове місто, котрим рухались.
І ось ми на вулиці Адміральській. Виходимо з автобуса - бачимо погруддя адміралів російського флоту та зенітні гармати радянського флоту. Ми на місці - біля музею флоту розміщений гуртожиток інтернату-санаторію, де ми ми будем жити.
На ресепшені нам запропонували залишити речі і піти поснідати - сніданок був на рівні, як і подальше наше харчування. Це підготувало нас до поселення.
Так як ми приїхали змагатись (майже воювати) - то умови проживання відповідно для нас підготували - "воєнні": загальний душ у підвалі, туалети без дверок, проживання по 8-7 осіб, але тільки із третьої спроби, мабуть щоб вивчили якомога більшу кількість кімнат.
Але це все лірика - основне ми зустрілись із "старими" друзями-суперниками, з якими не бачились рік.
Провели для нас і цікаву екскурсію у музей флоту, у якому фото тіко за гроші. Тому ми зекономили і зізнимкувались біля музею.
Потім ми прогулялись до гирла річки Інгул і побачили (у тумані) Південний Буг.
Ближче до вечора нас чекало урочисте відкриття, перед яким ми увіковічнили себе із командою "Альфа"
не перший і, надіємось, не останній раз.
Після змістовного і цікавого концерту та урочистих промов на сцену запросили капітанів команд для символічного складання правил та жеребкування. Наш капітан, Христина, витягнула правило - бути креативними.
Що ж, в подальшому ми креативили і креативили, від чвертьфіналу і до фіналу включно. Впевнені, що нас запам'ятали натовго. Але про це згодом. Ще наш капітан витягнула жереб - гарних 12. Якщо врахувати, що команд було 19 - то наш жереб - найдосконаліше число. А команди були з усіх куточків України. Лише шкода, що не з усіх адміністративних одиниць. Із Західної України були тільки ми і Волинь. По 4 команди представила Харківська та Миколаївська області.
Після відкриття ми всі дружно пішли готуватись до боїв. Друзі-суперники пробували звести нас із шляху істинного, але у них нічого не вийшло
На наступний день ми гідно почало змагатись...
ДАЛІ БУДЕ (і не раз)
Немає коментарів:
Дописати коментар