Автор статті - один із воїнів полку – Андріїв Надія
Страх, шалений
стукіт серця, нестримні емоції - все це ми
відчували, коли летіли в космос. Саме так ми назвали той викликаючий страх
атракціон – "Вільне падіння", яким ми завершили
напружену боротьбу на обласному турнірі з економіки. В неділю, після
турніру, ми вільно летіли в безодню, нам
тоді було байдуже, всі відчуття були загострені, адже ми перемогли.
Ну а тепер все з
самісінького початку. В суботній ранок наша команда в складі Савуляк Таїсії,
Огерук Христини, Андріїв Надії, леді Дунець Софії та єдиного джентльмена Стрипи
Василя - вирушили у пошук пригод на турнір з економіки.
Приїхали,
поспілкувались з старими знайомими з тогорічного турніру та з тими, що були на турнірі
з географії.
Отож, ближче до
самої гри. Відбіркові тури і півфінал відбувались в один день і, признаємось
чесно, ми розраховували на бліцкриг – блискавичний і короткий бій. Самовпевнено
ми почали, але суперники були далеко не слабкими. Відбіркові тури були без великих втрат, ми
достойно вистояли і, розширивши лінію фронту, вийшли в півфінал.
А вже в півфіналі
бій був надзвичайно кривавим. Зійшлись,
без перебільшення, найсильніші команди
турніру: «Ініціатива», «Фортуна», та ми –
«Черлені пацьорки». Але і тут ми вийшли
сухими із води, запекло змагаючись, ми все ж перемогли.
Здавалося, що все
йде по плану і ми без великих втрат добре змагались. Але так тільки здавалось.
З давніх-давен, щоб все вдавалось, наші предки робили різноманітні
жертвоприношення різним духам. Ну що ж гріха таїти, ми теж зробили пожертву для
духу турніру – мій плащ :О
Загалом історія
замовчує як стіни інституту чи то завзяті суперники його проковтнули, але
сильно ми не розчаровувались, адже в нас перемога, і вже байдуже на матеріальні
дрібниці.
Фінал відбувався
в неділю, тому нас поселили в кімнаті на верхньому поверсі, де ми мали
відпочити і вже зранку продовжити змагання.
Щоб відновити
сили після безстрашних боїв і якось втішитись після зникнення одягу, ми пішли на
прогулянку по осінньому Станіславі, випили по горнятку теплої кави і поговорили
про стратегії для фіналу.
Прийшовши в
кімнату ми почали активно готуватись. О так, саме так, ми готувались,
готувались, готув … ой, стоп! Кого ми обманюємо? Ми говорили про Всеукраїнський турнір, на
якому наша команда зайняла третє місце в минулому році. Така активна полеміка
загорілась між нашими жіночками, що прийшлось їх розбороняти у буквальній бійці
:D
Потім всі дружньо
танцювали віденський вальс, не питайте чому, ми самі не знаємо як до того дійшло.
І ось вже пізній
вечір і треба спати. Олег Олексійович забрав лицаря Васю і вони пішли до свого
покою, наказавши нам спати.
Спати? Ні, ні, не
чули. Сон для слабаків. Ніч – це найкращий час для філософій. Чи то філософія
суверенітету споживача, чи то філософія про ринок освітніх послуг, чи дискусії
хто переможе на фондовій біржі…одним словом чого не зробиш, тільки б не спати.
І ось ранок. Ми
чудово виспались, просто прекрасно почуваємось, неймовірно відпочили, всі сили
відновились. Звісно ж, ми спали 4 години, ще би не виспатись! Те, як ми
намагались пробудити деяких леді нашої команди - пропустимо в цьому мирному літописі і перейдемо безпосередньо до
найголовнішого – фінального бою.
Визнаємо,
самовпевненість вже не зашкалювала. Достойний рівень суперників заставляв нас чухати
голову під час кожного розігрування питання. Успіх в жеребкуванні був не на нашому боці і вибрати собі роль ким бути в фіналі ми не змогли - що
ж, залишився тільки доповідач. Тяжко вдихнувши, ми чекали вироку від опонента,
яке ж питання нам приготували…боялись всі, від цього залежала доля команди. І
тут на поле бою виходить наш Василько. Хех, ну не дарма його звуть так, як
правнука Ярослава Мудрого.
Ледь живі ми
закінчили той багатообіцяючий фінал і, послухавши мудрі настанови досвідчених журі,
готуємось до Всеукраїнського турніру, що відбудеться в Миколаєві.
Закріпили нашу
перемогу ми шаленим атракціоном, який назвали польотом в космос, на який ледве назбирали своїх обмежених ресурсів...
Немає коментарів:
Дописати коментар