Гори. Походи-2015. Крок 1.

Навчальний рік підбіг до фінішної риски. Вночі вчителям і учням Надвірнянського ліцею почали снитись гори. Психологи порадили з метою уникнення різних негативних прогресій провести профілактичний захід.
Виявилось, що першими лікування потребує 1-Б разом із класним керівником та вчителем географії (хронічна хвороба - і, напевно, невиліковна).

17 травня, зранку, на сходах ліцею, зібрались бажаючі здійснити сходження до вершин.
Пройшло трохи часу...

Бажаючих стало менше - а назад уже дороги немає...
Правда хлопці прикинулись вихованими і допомогли нести сумочки дівчатам.

Йти довелось вверх і знову вверх, а нехороші вчителі обідцяють вершину ось уже за тим деревом, ні, ще за наступним... і так багато-багато раз.
Нарешті, ви не повірите, таки вийшли... на полонину Явір.

Відпочили, перекусили чим... ну тим що самі на гору виперли.

Учні подумали, що пора і вниз сходити, але виявилось що ні. І всі чемно пішли на наступну вершину, тобто полонину Явірник. По дорозі зустіли вказівник "Направо підеш - коня знайдеш"

Пішли... Кошару знайшли, колибу для ковбоїв знайшли, а коня чи навіть якоїсь вівці не знайшли.

Але сумували не довго і не дуже...

Частину отари, ой, опечатка, класу, залишили на полонині пас... відпочивати. Найбільш сміливі пішли підкорювати хребет Явірник... і підкорили. Хто на двох, хто на трьох, а дехто і на чотирьох... нижніх кінцівках.

Звідси почалась дорога додому. Якщо хтось думає, що спуск це не складно - нехай спробує сам.

Додому, тьфу-тьфу, дійшли всі. Але багато хто частинку своєї душі залишив в горах - і повернеться її (частинку) шукати...