"Сама в шоці"
гравець команди Конотопських відьом
Дванадцятий, за деякими системами обчислення ювілейний, Всеукраїнський турнір юних економістів відбувся все-таки. Навіть з участю "Черлених пацьорок", що із зростаючою (низький уклін інфляції з девальвацією) сумою внеску щороку ця можливість участі стає все фантастичнішою.
Але меценати (фонд Юрія Дерев'янка) нас ще фінансують - тому ми, поки що, створюємо "масовку" на Всеукраїнських турнірах.
Цьогоріч турнір проходив в Житомирській області на базі санаторію "Дениші" та закладів освіти Тетерівської ОТГ (така нова адміністративна одиниця з'явилась на карті України).
Наші (Софія Буній, Ігор Тітов, Мар'яна Лозяк, Іроденко Іванна, Олександр Ковальчук і Олег Олексійович) пригоди почались ще 23 жовтня, коли ми вдало спробували виїхати з Івано-Франківська. В потязі місця для пацьорок виявились хоч і водному вагоні, але в різних купе. Але дякувати добрим людям, методом обміну з доплатою (доплачували нам - бананами) ми зібрались в двох сусідніх купе. Але довший час все-таки в одному. І добрі люди зразу ж пожаліли - ну дуже активно ми готувались до турніру.
Зранку, 24 жовтня, маскуючись під кочових циган (ну а хто ми з такою кількістю клунків), розшукали маршрутку на Житомир. Нас радо зустріли - обібра... тобто обігріли і привезли на автостанцію космічного міста. Поки організатори чекали кочівників з інших регіонів для повного заповнення шикарного, але багатомісного автобуса для депортації в санаторій, частина команди зникла. Ну як зникла?
Залишивши двох бійців (Ігоря і Олександра) відбивати наші речі від можливих зазіхань, дівчата і керівник пішли знайомитись із економічною ситуацією в суперпупермаркеті Караван (чи як його там). До кінця вивчити не вдалось - викликали продовжувати дорогу.
У санаторії Дениші, оговтавшись від зустрічі із старими друзями та швидких знайомств, команди почали селитись по "Нумерах"...
Дехто поселився досить комфортно, інші потім просто ходили в душ у номера своїх керівників... Найбільше сподобалось деяким учасникам, що керівники жили в сусідніх корпусах і досить рано переставали їх вчити економіки (всього лиш о 23-35).
Офіційне відкриття турніру відбулось в величезній актовій залі санаторію. Тут відбулось і жеребкування. Капітан команди де-практикум (не всі зрозуміють) Ігор таки витягнув номер, котрий визначив суперників на турнірних змаганнях.
Харчуватись нам запропонували у величезній їдальні санаторію, до кінця змагань ми навіть почали орієтуватись в ній.
25 та 26 жовтня учнівська частина команди основну частину часу проводила у змагальній боротьбі із суперниками, які плавно ставали друзями...
Де більшу частину часу провів керівник - ще не зізнався, але шоколадки приносив вчасно - під кінець кожного бою.
Про ще деякі події на турнірі та жахливу смерть каченят буде написано пізніше...
Далі буде...
Немає коментарів:
Дописати коментар